Е-мае, бро, сегодня решил я себе безбашенно походить по музею, да вот цеплялка была - надо было перед этим закладки забрать. Жмыха, бро, нужно было жмыха маковой соломки. И так, салага, я позвонил своему ноунейму, который сводит меня к хорошим контактам.
Он мне кладет в карман несколько пептидов, сказал, что сам пользуется, и брата выручает. Ну, блин, я доверился, думаю, смахну его на ведро, если че. Всю дорогу в музей чувствую запах эйфории, анашки в крови, бро. Как же это заряжает, слов нету! Чувствую себя просто psychedelic, будто плаваю в облаках.
Ну, подходит время, захожу в музей. Бро, приколы начинаются еще до входа. Какой-то охранник начал допрос на входе, говорит, мол, ты че, армянин, еврей или инквизицию руками принимаешь? Я ему говорю, что ничего не понимаю, типа что за ахинея. Ну, блин, слава богу, что ушли от темы и пропустили меня, а то бы усекли.
Зашел внутрь, и тут передо мной открывается офигенный вид, столько работы и таланта в каждой картины. Музей, бро, это что-то особенное, можно погрузиться в мир искусства и забыть о проблемах. Я начал крутиться вокруг тех полотен, притворяюсь, что я сам великий художник. Такое эйфорическое состояние меня охватило, что я чуть не задрал ногу на одну из скульптур. Но, слава богу, все обошлось, просто немного споткнулся.
Я брожу по залам и наблюдаю, как проходят туры с группами туристов. Куча нормальных людей, а я здесь, бро, как наркоман гопник. Но я не парюсь, ведь я сегодня супермен, у меня анашка в крови!
Хожу, смотрю, и тут мне на глаза попадается картина, на которой изображена парочка в объятиях. Решил подойти, посмотреть поближе. Понял, что это необычная работа, словно автор вложил в нее частичку своей души. Я настолько погрузился в работу художника, что даже забыл, где нахожусь.
Проходит время, а я все не могу уйти от этой картины. Вижу, как около меня начали собираться люди, обсуждать, что же изображено на ней. Я подхожу ближе и говорю, что я сам встретился с автором и он рассказал мне всю историю. Обычно такого не делаю, но сегодня анашка влияет на мозг, и я на волне самоуверенности. Люди вокруг начинают слушать меня с интересом, принимают мои слова за чистую монету.
Ну а потом, бро, началось самое интересное. Я рассказываю, что некоторые шедевры, такие, как эта картина, вдохновлялись путешествиями во времени. Что-то я там наговорил про пептиды в мишках, о которых искусствоведы не знают. И прямо сейчас, здесь в этом музее, происходит что-то волшебное. Люди верят мне, бро!
Ритмичная музыка начинает звучать в голове, все вокруг меня становится размытым. Я, кажется, забыл, что я наркоман гопник, а находясь здесь, в этом музее, стал частью искусства.
Но, все хорошее когда-нибудь заканчивается. После этой эйфории, пришло время покинуть музей и вернуться в свою реальность. Понимаю, что это был всего лишь краткий период иллюзии, но зато, бро, я смог на время уйти от своих проблем и окунуться в мир искусства.
Вот такой был мой безбашенный поход в музей, заряженный анашкой и эйфорией. Люди вокруг меня верили, словно я настоящий эксперт по искусству. Теперь, вернувшись к своему наркотическому образу жизни, я надеюсь, что однажды смогу вновь посетить музей и почувствовать эту magica эйфорию вновь.
Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!